література на думку франка має творитися

Іван Франко. Українська література. Тестові завдання. Підготовка до ЗНО Тестові завдання з вибором однієї правильної відповіді 203. Про кого М. Коцюбинський сказав: «Вам стане тепло і ясно од світла його очей, а мова здається не словом, а сталлю, що б'є об кремінь і сипле іскри»? А П. Грабовського; Б Б. Грінченка; В Л. Глібова; Г І. Франка; Д М. Павлика. 204. І. Я. Франко народився: А у Бориславі; Б у Нагуєвичах; В у Львові; Г у Івано-Франківську; Д у Дрогобичі. 205. Батько І. Франка був: А ковалем; Б священиком; В учителем; Г адвокатом; Д столяром. 206. Що беріг І. Франко на дні своїх сп.

1. література, на думку і. франка, має творитися на засадах: а народності; б заборони порушувати загальнолюдські проблеми; в оспівування краси; г показу не реального життя, а бажаного. 2. в основі драми і. франка «украдене щастя» лежить: а «пісня про шандаря»; б «пісня про рушник»; в правдива історія з життя галичан; г розповідь очевидця. 3. поезія «декадент» є поетичною відповіддю і. франка: а в. щуратові; б п. кулішу; в м. павликові; г лесі українці.

На основі літератури формувалось і релігійно-моральне чуття молодого Франка. У старших класах гімназії його лектура досить широка, хоча й еклектична. Домінували твори класичні, а також романтичні: Шекспір, Шиллер, Гете, Міцкевич, Словацький, Гюго та ін., з української літератури – Стороженко, Марко Вовчок, П. Куліш, Панас Мирний, Т. Шевченко. На цей час творчий доробок його, за власним визнанням Франка, складають оригінальні речі – «вірші любовні (патріотизму я тоді ще не знав), драми і оповідання віршовані», а також переклади (Софокл, Біблія, кілька пісень «Нібелунгів», «Одіссея» і т.д.). Увага Франка до класичної літератури невіддільна від романтичного захоплення фольклором.

Завдання в тестовій формі. Українська література. Підготовка до ЗНО (зовнішнього незалежного оцінювання). Народився в с. Нагуєвичах, що на Львівщині, у родині коваля, помер у м. Львові. Письменник, літературознавець, перекладач, Найвідоміші твори: поетичні збірки «З вершин і низин», «Зів’яле листя»; поеми «Мойсей», «Іван Вишенський»; повісті «Захар Беркут», «Перехресні стежки»; драма «Украдене щастя». Поема «Мойсей» (1905). Відданість своєму народові, усвідомлення його прагнень — риси, якими має бути наділений поводир. Зневірившись у власних силах, у подальшій боротьбі, піддавшись намовлянням Авірона й Датана, народ відмовляється слухати Мойсея, вірити йому, визнавати за свого пророка. Мойсей полишає табір.

У багатьох статтях Франка повторюється думка про те, що факти повинні становити основу публіцистичного виступу. Ось кілька цитат, які підкреслюють важливість для публіциста мати фундамент з точних і незаперечних фактів: «Жадаєте від мене, дорогі браття, аналізу галицької інтелігенції на підставі тих фактів і тих документів публічних, котрі всім звісні і кожному доступні»; «Наведу деякі загальнознані факти» та ін. Франко-публіцист ідеально поєднав у собі якості дослідника й пропагандиста, ученого й художника слова. Тому вивчення журналістської спадщини Франка має неоціниме значення для практики української преси, створення теорії публіцистики. Літературознавча праця «Із секретів поетичної творчості».

Праці Франка з теорії й історії літератури та літературної критики, починаючи з докторської дисертації «Варлаам і Йоасаф .» (1895) та габілітаційної — «Розбір Наймички Шевченка» (1895), є цінним вкладом в українське літературознавство. Найбільшою науковою працею Франка є 5-томове видання «Апокрифів і леґенд з українських. рукописів» (1896 — 1910) — монументальна збірка текстів рукописного матеріялу з наукового аналізу. Підсумком літературознавчих студій і монографій була ст. «Южнорусская литература» (1904) у словнику Брокгавза і Ефрона та заг. курс «Нарис історії укр.-руської літератури до 1890 р.» (1910).

Із думкою про те, що Іван Якович Франко — геній української літератури я повністю згодна. Це визначний поет, талановитий письменник, літературознавець та перекладач. Франко зробив великий внесок у розвиток української літератури: розширив тематичні межі, збагатив жанрові можливості. Усю могутність та геніальність Франка можна простежити в поемі «Мойсей». Я вважаю, що цей твір є вершиною творчості Івана Яковича. У поемі Франко хотів довести, що вождь не має права на сумніви, розчарування, зневіру. Кожен має відповідати за свої слова та вчинки. Поемою «Мойсей» Іван Фpанко геніально розбудив національну самосвідомість, підняв з pабства наpод, надихнув його на боpотьбу й віpу.

Термінологія Франка співвідносна. Вона становить своєрідну динамічну систему, яка виражає уявлення про рух світового мистецтва в культурі освіченого українця, що живе в Галичині. І. Франкофіксує вплив панівних у Галичині естетичних смаків на літературу через діяльність шкільних (гімназійних) учителів. Показовими з огляду на це можуть бути його статті «Українська література в Галичині за 1886 рік» та «Українська альманахова література». З цієї позиції, на думку Франка, «можемо добачити всі зерна вірної думки в попередніх естетичних теоріях» [там само].

За І. Франком, література — це естетичний вияв гармонії життя, позначений силою індивідуального обдаровання письменника. Для такої критики, пише І. Франко, твір мистецтва матиме таке саме значення, як явище дійсного життя, отже, артистичне оповідання буде так само цінне, як газетна новинка. Така "критика" розвивалася в Росії протягом 50—60-х років XIX ст. Це, як бачимо, була звичайна пропаганда певних суспільних та політичних ідей під маскою літературної критики. "Як пропаганда, вона мала своє велике значення; як літературна критика, вона виявилася далеко не на висоті своєї задачі". На думку І. Франка, літературна критика лише тоді буде відповідати своїй суті, коли керуватиметься естетичними .

«У творах Франка повно маємо прикладів, як народжується наново людина в людині, як прокидаються приспані життям, заколисані буденщиною щиролюдські почування». Сергій Єфремов. Збірка «З вершин і низин». Водночас Дух є провідником українського народу, а на думку літературознавця Миколи Ткачука, ще й «уподібнюється могутньому архангелу, пророку, месії». Звук «р», який у поетичних текстах вважають ознакою наступальної енергії, активності, завзяття й затятості, навіть агресивності, у вірші «Гімн» повторюється понад 30 разів. Форма сну в літературі завжди широко використовувалася: згадайте для прикладу поему Тараса Шевченка «Сон» («У всякого своя доля.»).

У багатьох статтях Франка повторюється думка про те, що факти повинні становити основу публіцистичного виступу. Ось кілька цитат, які підкреслюють важливість для публіциста мати фундамент з точних і незаперечних фактів: «Жадаєте від мене, дорогі браття, аналізу галицької інтелігенції на підставі тих фактів і тих документів публічних, котрі всім звісні і кожному доступні»; «Наведу деякі загальнознані факти» та ін. Франко-публіцист ідеально поєднав у собі якості дослідника й пропагандиста, ученого й художника слова. Тому вивчення журналістської спадщини Франка має неоціниме значення для практики української преси, створення теорії публіцистики. Літературознавча праця «Із секретів поетичної творчості».

1. література, на думку і. франка, має творитися на засадах: а народності; б заборони порушувати загальнолюдські проблеми; в оспівування краси; г показу не реального життя, а бажаного. 2. в основі драми і. франка «украдене щастя» лежить: а «пісня про шандаря»; б «пісня про рушник»; в правдива історія з життя галичан; г розповідь очевидця. 3. поезія «декадент» є поетичною відповіддю і. франка: а в. щуратові; б п. кулішу; в м. павликові; г лесі українці.